Приветствую Вас Гость | RSS



Головні новини

Новини

Архів

Меню

Статистика
Система Orphus

Главная » 2012 » Июль » 15 » Людська душа крізь об’єктив фотокамери
14:11
Людська душа крізь об’єктив фотокамери
Людина наділена від природи різними талантами і всі вони особливі, неповторні по-своєму. Танцюристи, співаки, художники, поети, але чи не одними з найдивовижніших є фотографи. Фотокамера, об’єктиви та вправні руки «творця» фотографій, який одним натиском на кнопку може назавжди змусити зупинитись час для тебе. Як каже один мій гарний приятель, що немає некрасивих речей чи людей, адже все в міру своїх можливостей досконале, є тільки ті, хто вчасно натиснув кнопку. Саме про таку людину зараз буде йти мова.

У нашому місті проживає талановитий юнак, ім’я якого Владислав Дяков. Зараз йому вісімнадцять років. Хлопець навчався в ЗОШ № 5, потім в НВК «ЗОШ № 3-колегіумі». Після 9 класу Владислав став студентом Смілянського технікуму харчових технологій. Як каже Влад: «В школі до нас ставились, як до зовсім маленьких дітей, але ставши студентом технікуму, я відчув перший дорослий смак життя». У школі серед безвідповідальних учнів, які систематично прогулювали заняття, Владислав відрізнявся відповідальністю та дисциплінованістю, був особливим. Хоча помітили цю особливість лише в технікумі. Багато однолітків просто не розуміли Владислава та його захоплень, адже у хлопця велика уява і фантазія. Як би Владислав не намагався приховати свою творчу натуру і креативність мистецьких поривань, але доля таки розпорядилася по-своєму і підготувала хлопцеві життя у вирі мистецтва




А починалося все із простої дитячої забавки…У старій шафі під «маминим ключем» лежав нічим непримітний собі фотоапарат, який хлопець брав лише для того, щоб побавитись, так би мовити «по фотографувати горобців з вікна». Згодом «розпливчасті» вміння стали точнішими, вимальовувались вже якісь образи, силуети, грані. Владислав почав пробувати себе в ролі фотографа, але чомусь знімки були не дуже вдалими через недостатність навиків та професіоналізму. «Перші десять тисяч знімків були найгіршими, з часом був маленький прогрес, тільки, на жаль, дуже непомітний і короткий», — щиро зізнавався друг Владиславові. Здавалось би, що після таких слав фотограф-початківець опустить руки, закине справу, яка з кожним днем, з кожною хвилиною ставала все найулюбленішою і найулюбленішою. Він «захворів» фотографією. Не покладаючи рук, не покладаючи фотоапарата Влад працював над собою, над своїми недоліками. Цю жагу до фотографування помітив його тато, який і став його наставником, вчителем. Батько допомагав розбиратись в такій незрозумілій і досить складній термінології, купив нове обладнання — кращу камеру та новенький об’єктив. З часом, Влад навчився бачити через той об’єктив такі речі, які нездатна побачити людина зі звичайною уявою. Він і його об’єктив, як кажуть, стали одним цілим. Мислення почало адаптуватися під його образи, а образи під реальність. Якщо раніше Владислав не розумів сенсу своїх образів, їхньої значимості, то потім він навчився все це разом поєднувати та комбінувати для того, щоб створити щось нове та прекрасне — фото. Для нього фото це не просто звичайна картинка із зображенням, а це щось більше: «Фото — це простір у який виходить потік моїх думок».

Фотографії Дякова Владислава були представлені на виставці у Смілянській галереї «Світанкова зоря», за що він отримав дипломи та нагородження.

Цей хлопець є яскравим прикладом талановитості та обдарованості. Варто сказати, що фотографія — це найбільша стихія Владислава, але крім цього він іще й пише вірші, хоча ще ніде їх не публікував. До уваги читачів пропонуємо один з доробків Владислава:


Твоя улыбка - как луч света

Парящий в дивной темноте

Твои глаза, что пуще лета,

дарят тепло и душу греют

В тех ощущений темноте,

Что возникают от тебя.

Я поклоняюсь красоте

Вокруг тебя парит что рьяно

Даря щекам твоим румяну

И образу твоему нимб

Что возникает над тобою,

Твоею ясной головою

Твои глаза - топаза цветом

А голос твой как сердца стук

Мелодию свою поет

И жить спокойно не дает

Без чувства,что бурлит мятежно

Когда звучит он так небрежно.

А запах твой, как дорогой коньяк

Пьянит и погружает в мрак…

Щоб досягти успіху одного бажання мало, потрібно терпіння та сили аби працювати над своїми помилками та помічати недоліки у власній роботі. Постійне самовдосконалення особистості є чи не найважчою робою, яка потребує зусиль і часу. Ніколи не потрібно зупинятись на досягнутому, потрібно думати і твердо йти вперед.

Зараз Дякова Владислава, який колись незграбно тримав фотокамеру в руках, робив розмиті та безглузді знімки, знає у місті більшість смілян. Прихильників своєї творчості хлопець має і поза межами Сміли. Чимало людей мріють про професійну зйомку, яка буде зроблена саме цим фотографом. Знайти Владислава та переглянути його фотороботи можна в соціальній мережі vk.com — Влад Дяков (http://vk.com/id15704420).

Роботи молодого фотографа викликають захоплення, адже кожна світлина несе в собі якусь неповторність та загадку. Кожен в його знімках бачить те, що ближче йому до душі та серця. Хочеться побажати юному таланту подальших успіхів та натхнення!!! І, сподіваюсь, що в майбутньому його ім’я будуть знати далеко за межами нашої держави. Так тримати, Владиславе, продовжуй працювати, і все буде так, як цього хотітимеш ти!

































































































Если вы нашли грамматическую ошибку, пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter чтобы сообщить про это нам.

Поделись новостью с друзьями









Читать еще новости:
Категория: статьи | | Рейтинг: 0.0/0












редакция



VL Tregubov © 2019
При любом использовании материалов и новостей сайта ссылка на Смеляночка обязательна, а для интернет-ресурсов гиперссылка на info-smila.ck.ua. Редакция может не разделять точку зрения авторов статей и ответственности за содержание републицируемых материалов и новостей не несет.