Приветствую Вас Гость | RSS



Головні новини

Новини

Архів

Меню

Статистика
Система Orphus

Главная » 2013 » Март » 27 » Володимир Ткаченко: «Потрібно, щоб у Смілі театр став гарною традицією»
15:01
Володимир Ткаченко: «Потрібно, щоб у Смілі театр став гарною традицією»
 відбулася вистава
Смілянського народного аматорського театру
16 березня Смілянський народний аматорський театр виступив перед шанувальниками театрального мистецтва з комедійною виставою на дві дії «На перші гулі та Сватання», яка викликала значне зацікавлення у багатьох прихильників класичного культурного відпочинку. Днями «Сміляночка» зустрілася та поспілкувалася із артистом Смілянського театру, письменником Володимиром Ткаченком, який розповів про свою творчу роботу, як актора та сценариста, а також поділився власною точкою зору на потреби театру.  

– Володимире Тарасовичу, з чого почалася Ваша творча діяльність у Смілянському народному аматорському театрі?  

– Наприкінці 2010 року керівник театру Любов Іванівна Терещенко готувала новорічну виставу за мотивами твору Миколи Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Вона шукала виконавців ролей в цій постановці. Спочатку звернулися до смілянського письменника Анатолія Горбівненка, а той порадив мене. Я прийшов і зіграв роль Голови. Сміляни такого ще не бачили: вони звикли до концертів, пісень, а вистава – це було щось нове і дуже сподобалось глядачам. І ось на цьому підйомі Любов Іванівна затіяла поставити «На перші гулі», де запропонувала мені зіграти роль Савки.   

– Як Ви можете охарактеризувати цю роль?  


– Роль дуже колоритна, особливо у першій частині: батька Савку довели до нестями молодята, не давали йому спати. Савку потрібно було зіграти сердитого, але в той же час і доброго. Як батько, він має бути строгим, набуває на себе цієї строгості, але це не виходить – от і виникають комічні ситуації. Звичайно, найголовніше – ввійти в роль, без цього не можна: якщо на репетиції не віддаватися образу, то потім на сцені він не вийде.  

– Крім виконання однієї з головних ролей, Ви також виступили як сценарист вистави «На перші гулі та Сватання». Розкажіть про свою роботу над сценарієм детальніше.   


– Прем’єра першої частини вистави «На перші гулі» пройшла дуже гарно. Але режисер Любов Іванівна побачила, що глядачам цього мало, вистава не мала достатнього обсягу. Так ми стали шукати, чим же доповнити нашу виставу. Тоді в мене сяйнула думка: а що якщо написати продовження. Я написав другу частину, ми її почитали, обговорили, й вирішили, що можна ставити. Звичайно, ми її допрацювали, зараз вона вже не в такому вигляді, як була спочатку. Друга частина вистави не стільки видовищна, як сюжетна. Любов Іванівна доповнила сценарій масовими сценами – вулицею, вбиранням нареченої перед сватанням. Цього у мене в п’єсі не було. Крім цього, у фіналі вистави співають свашки – це таке гарне народне видовище, глядачам це дуже подобається. Так ми зробили виставу з двох частин, яку поставили вже кілька разів.  

– А що Ви можете сказати про колектив Смілянського театру?  


– Приємно, що люди набувають фахових якостей. Коли ми починали, акторам важко було між собою зблизитися. У кожного своя манера говорити, ходити – до спільної роботи треба звикнути. Чим більше репетицій, тим краще, але сходитися потрібно усім: когось одного немає – репетиція вже неповноцінна. Ми ж самодіяльний театр, у кожного актора є своя робота.  

– Якими, на Ваш погляд, є основні проблеми та потреби Смілянського народного аматорського театру на сьогоднішній день?  

– Нам потрібна підтримка, ми не можемо працювати на одному ентузіазмі. В людей є свої проблеми, як заробити на хліб, а театр цього не дає. Кожному потрібно відриватися від своїх справ, а час зараз не такий, що можна розкошувати: це не те, що ходив на роботу, робив – не робив, тобі заплатили за цю роботу, а вечорами можеш ходити в театр. Зараз цього немає. Людей взагалі важко зібрати, люди працюють позмінно, підробляють десь ввечері. Найкраще, звичайно, було б, аби ми мали підтримку влади, аби влада поставилась до театру так, як це було зроблено в Ніжині. Вони знайшли стару будівлю, відбудували її, і зробили свій міський театр під егідою міського голови.  

Потрібно, щоб у Смілі театр став гарною традицією, щоб в засобах масової інформації давалися анонси вистав, працювала відповідна реклама – тоді все було б по-іншому. Зараз ми самі цю рекламу робимо, самі її розклеюємо. Сьогодні ми самі тримаємося і самі виживаємо. Скільки це буде продовжуватися, скільки в нас стачить енергії і запалу – покаже час.
Если вы нашли грамматическую ошибку, пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter чтобы сообщить про это нам.

Поделись новостью с друзьями









Читать еще новости:
Категория: Культура | Теги: культура | Рейтинг: 5.0/1












редакция



VL Tregubov © 2019
При любом использовании материалов и новостей сайта ссылка на Смеляночка обязательна, а для интернет-ресурсов гиперссылка на info-smila.ck.ua. Редакция может не разделять точку зрения авторов статей и ответственности за содержание републицируемых материалов и новостей не несет.