Приветствую Вас Гость | RSS



Головні новини

Новини

Архів

Меню

Статистика
Система Orphus

Главная » Статьи » Горячие темы » выборы 2012

Андрій Колесник: Добре пам'ятаю, з чим я йшов до cмілян
00:57 | 27.08.2012

Одним із кандидатів в депутати до Верховної Ради України по мажоритарному округу № 198 (м. Сміла), які відбудуться 28 жовтня цього року, є колишній міський голова Сміли Андрій Валерійович Колесник, який іде на вибори від політичної партії "УДАР Віталія Кличка”. Саме з Андрієм Колесником нещодавно зустрілася "Сміляночка" та довідалася чимало цікавої і непересічної інформації.

 

- Скажіть, будь ласка, Андрію Валерійовичу, чому на вибори Ви вирішили йти саме від політичної партії "УДАР"?

 

- Я вірю Віталію Кличку. Вважаю його одним з небагатьох українських політиків, якого неможливо залякати чи купити. Налаштований на перемогу, готовий до безкомпромісної боротьби. Я повністю поділяю і підтримую європейський напрямок програми партії «УДАР». Також, для мене важливим є не задекларована під вибори, а справжня опозиційність Віталія Кличка до Партії регіонів, її прибічників та ганебної політики «покращення». Впевнений, що Віталій Кличко ніколи не стане «тушкою» у Верховній Раді і нікому зі своєї команди не дасть цього зробити. До «УДАРу» я мав відносини лише з "Українською народною партією" (Юрія Костенка), до лав якої увійшов ще під час Помаранчевої революції. В 2009 році я залишив УНП, тому що не погоджувався з тим, що робила партія. Вважаю, що дії Костенка призвели до руйнування демократичної більшості, яка на той час була у Верховній Раді і саме це сприяло приходу до влади Партії регіонів

 

- На певний період, після того як Ви покинули крісло мера, Ви тимчасово відійшли від політики взагалі. Що змусило Вас повернутися?

 

- Я не відходив від політики. Просто отримав час і можливість спостерігати, нібито зі сторони, за тим, що відбувається як в нашому місті, так і в країні в цілому. Багато речей з мерського крісла виглядали по-іншому. Я прожіваю у Смілі і щодня бачу, як теперішня влада завзято руйнує все те, за що я боровся. Прикладів багато. Міський бюджет приймають вже другий рік не для міста, а на догоду губернатору з красивою цифрою виконання. Як наслідок – бюджетна сфера (освіта, охорона здоровя, культура, позашкілля) залишені без коштів та виживають сам на сам зі своїми проблемами. В багато разів піднята плата за землю, і при цьому мер і його «професійна команда» на соромляться збирати кошти з підприємців за кожен свій підпис чи печатку. Житлово-комунальне господарство міста за два роки бездіяльності доведено до надкритичного стану, і на все це у «вже не нової» міської влади одне пояснення – в усьому винен попередник. Сьогодні не лише я бачу, що замість роботи міські керманичі ув’язли в особистих «розборках», а замість обіцяного «покращення» створюють лише хаотичні рухи, геть не розуміючи, що ж саме і як потрібно робити в місті. Будучи міським головою, я намагався вирішувати проблеми міста системно, чітко уявляючи, що робити, але раз і назавжди. Ми мали непогану програму розвитку, і вважаю, що якби в той час люди мене підтримали, то Сміла сьогодні була б у значно кращій ситуації, ніж зараз.

 

- Що Ви мали на увазі під висловом – «Сміла була б у кращій ситуації»?

 

- Маю на увазі те, що програми, над якими ми працювали останні роки, мали логічне завершення і позитивні наслідки для громади міста. Насамперед в комунальній сфері. Те, що має Сміла сьогодні - це наслідок впертої та безглуздої боротьби нових керманичів міста з «усім, що робив Колесник». Вони йшли на вибори з цими гаслами і, врешті-решт, за два роки спромоглися виконати свої обіцянки. Комунальна сфера міста не лише зруйнована, а свідомо і цинічно доведена до безнадійно критичного стану.

В 2010 році наше місто було єдиним в Україні, що мало комплексну програму реформування ЖГК, підтриману Міністерством житлово-комунального господарства. Сміла була єдиним містом в Україні, що мало офіційний статус «пілотного» та отримало можливість стати «стартовим майданчиком» з відпрацювання Державної програми реформування ЖКГ. Все це я передав теперішній владі. Потрібно було лише уважно вникнути в це і продовжити. Але нові керівники міста виграли вибори, заграючи з працівниками комунальної сфери, обіцяючи їм «золоті гори», краще життя та повернення «до того, як було». Виграли на звичайній критиці всього, що я робив, а за два роки нічого нового, на жаль, не створили. Сьогодні вкрай жахлива ситуація в місті з водо та теплопостачанням. При всьому негативному ставленні до тієї ситуації, що склалася навколо договору про спільну діяльність та ТОВ "Сміла Енергоінвест", я не хочу, щоб і далі все "звалювали" на мене. Це питання загнане в глухий кут теперішньою владою у зв’язку з тим, що вони не мали бажання хоча б уважно прочитати цей договір і зрозуміти, як ця структура має працювати. Замість того, щоб розповідати про власні досягнення, незважаючи на те, що пройшло майже два роки, з вуст місцевої влади я винен сьогодні в усьому…

 

- Так і є, у всіх тих проблемах навколо ТОВ "Сміла Енергоінвест" нинішня влада звинувачує Вас, мовляв, Ви привели їх у наше місто. Це справді так? Розкажіть, як починалася співпраця міста з цим товариством?

 

- Мені якось дивно чути слово «співпраця», по відношенню до ТОВ «Сміла Енергоінвест". Пан Решетняк, ставши міським головою, одразу заявив, що розриває договір про спільну діяльність. Міська рада прийняла рішення про вихід комунальних підприємств з договору. Майже рік місто не розраховується за отримані послуги з опалення і має багатомільйонну заборгованість. Працівники підприємства не отримують заробітну плату. Дійсно, «плідна співпраця».

Два роки мер та його оточення маніпулюють цим питанням. Що ж таке насправді ТОВ «Сміла Енергоінвест» і звідки воно взялося в нашому місті? В травні 2010 року ми уклали угоду про спільну діяльність. Це стало наслідком тривалої роботи з Міністерством житлово-комунального господарства, в першу чергу, з просування нашого міста як такого, що має велике власне бажання проводити реформи. Багато часу пішло на підготовку та захист програм, розробку та узгодження проектної документації, вибору обладнання та складання детальних кошторисів. На той час місто і комунальні підприємства «ВодГео» та «Смілатеплокомуненерго» довели, що можуть ефективно використовувати отримані з державного бюджету цільові кошти. Я нагадаю, бо можливо сміляни вже забули. На мікрорайоні «Машбуд» менш ніж за два місяці побудовано сучасну нову котельню, проведено повну модернізацію котельні № 1 в центрі, з встановленням котлів «Viessmann» та заміною магістральних теплопроводів попередньо ізольованими трубами, збудовано водогін між 49 та 53 мікрорайонами, виведено з експлуатації всі свердловини, які тривалий час подавали на місто забруднену нітратами воду, змінено схему водовідведення та виведено з експлуатації частину очисних споруд, що знаходилася в межах міста, та і багато чого іншого. В нас повірили і підтримали. Схема роботи, яку запропонували Смілі, не мала аналогів в Україні. Договір про спільну діяльність – чотиристоронній. Перші два учасники договору – комунальні підприємства «ВодГео» та «Смілатеплокомуненерго», третя сторона – державне підприємство «Агенство розвитку житлово-комунального господарства», засновником якого є Міністерство ЖКГ, і четверта сторона - це підприємство-інвестор – концерн «Комунальні системи України». Саме цим, четвертим підприємством, в рамках договору про спільну діяльність, було утворено ТОВ «Сміла Енергоінвест».

Нагадаю, що коли в квітні-травні 2010 року, після тривалого обговорення ми розглядали це питання, його одноголосно підтримали всі депутати міської ради. Ми всі спільно над цим працювали, і сама ідея і шлях, який був обраний для її реалізації, були правильними. Можливо, комунальники сьогодні забули, але в травні - червні 2010 року вони отримали багатомісячну заборгованість по заробітній платі. В той час ми не мали заборгованості за електричну енергію та планово займалися реструктуризацією заборгованості за газ. Як ніколи спокійно і без будь-яких потрясінь місто увійшло в опалювальний сезон і, вважаю, що якби ж з боку нової влади не було, в першу чергу, політичних намагань все зламати, усе могло б бути по-іншому. 

 

- Ви стверджуєте, що якби владою міста були підтримані розроблені вашою командою проекти реформування галузі ЖКГ, куди входить і діяльність ТОВ "Сміла Енергоінвест", а робота цього товариства була побудована відповідно до договору про спільну діяльність, то сьогодні б не створилася така ситуація навколо цього товариства?

 

- Підприємство-інвестор і утворене ним ТОВ "Сміла Енергоінвест" на самому старті допустили велику помилку. Вони налаштували проти себе колектив комунальників, провівши неправильну, «знущальну» процедуру оформлення працівників. Замість того, щоб спокійно перевести всіх з комунальних підприємств на товариство, вони влаштували «цирк» з написанням заяв на звільнення та безглуздою атестацією на предмет лояльності. Протягом місяця, після втручання міської ради та профспілки, це питання таки вирішилося на користь працівників і всі 100 % були працевлаштовані на новому підприємстві, отримали заборговану заробітну плату, відпускні, розрахункові, компенсації. Але, як кажуть, осадок залишився. Саме це незадоволення стало на руку моїм супротивникам, які на виборах цим скористалися.

А ситуація, як ви кажете, створилася не навколо товариства. Ситуація утворилася в місті, і не думаю, що на сьогоднішній день є якийсь однозначний вихід з неї. Те, що влада робить сьогодні, поновлюючи роботу комунальних підприємств, не вирішує нічого. Якщо вже прийняли таке рішення, то потрібно було це робити одразу, як прийшли до влади. А зараз час втрачено. Не розумію, чого вони чекали. Скоріш за все, намагалися розібратися, але, вибачте, не два ж роки.

Я знаю, що у пана Решетняка є така "фішка" – «я всіх знаю, всі мені допоможуть». Там називався і Льовочкін, і багато хто з інших, але за два роки ніхто не допоміг, бо насправді Сміла втратила шанс, а зараз у держави і грошей і бажання допомагати немає.

 

- Ви знаєте про ситуацію, яка склалася на ТОВ "Сміла Енергоінвест" з виплатами заробітних плат працівникам, які вже 4 місяці не отримували зароблених грошей, а нещодавно приходили страйкувати під стіни міської ради?

 

- Я знаю про цю ситуацію. Це ганебний факт. На мою думку, є два шляхи виходу з цієї ситуації. Перший, який швидкий, але нічого не вирішує. Мерія міста, як найбільший споживач послуг, з минулого року не розраховується за опалення, просто не сплачує за послуги по всій бюджетній сфері. Місто має розрахуватися з боргами, які воно має перед ТОВ "Сміла Енергоінвест", або перевести людей на комунальні товариства, якщо вони вже прийняли таке рішення, і  заплатити комунальному підприємству, а потім через них виплатити заробітну плату. Але це не вирішення проблеми. Як вони збираються це вирішувати, не зрозуміло, бо ніхто це не озвучує і, думаю, що вони й самі не знають, як вийти з цієї ситуації. Навіть той прикрий факт, що на більшості котелень міста труби відрізані від газопроводу. У мене такого ніколи не було,  не знаю, як вони будуть починати опалювальний сезон. Поки тепло, можна що завгодно казати, а насправді ніхто з них не знає, як воно буде.

 

- Андрію Валерійовичу, чи є речі, про які Ви жалкуєте, що їх не вдалося реалізувати, коли Ви були на посту мера? За яку з виконаних справ радієте?

 

- Добре пам’ятаю, з чим я йшов до смілян. Дійсно, за чотири роки не все вдалося зробити. Багато чого не зроблено з різних причин. Про деякі речі дійсно жалкую. Але є і багато завершених справ, про які, можливо, не лише я пом’ятаю. Всього за рік в місті побудовано одне з найпотужніших підприємств України – фабрика з виготовлення морозива «Ажур», відновлено роботу швейної фабрики, побудовано «Смілянський ливарний завод». Саме ми завершили газифікацію мікрорайону Кут, яку люди чекали майже 18 років, почали відновлювати вуличне освітлення з використанням енергозберігаючих ламп, припинили постачання в місто забрудненої нітратами води з Гречківського та Шевченківського водозаборів. Радий і сьогодні чути добрі слова від освітян, яких завжди намагався підтримувати. І це не лише комп’ютерні класи, ремонти і т.п. Це, в першу чергу, увага та система пріоритетів, що існувала в місті і на яку ми завжди спиралися, приймаючи бюджет міста.

Важливою вважаю роботу, що ми проводили з підтримки ОСББ. При мені була прийнята програма, за якою ми напряму надавали кошти по підтримці програм, що готували ОСББ. Це правильний крок, і погано, що ми не змогли його завершити шляхом логічної ліквідації ЖЕКів, адже ЖЕК у тому вигляді, у якому він є сьогодні, -  це бездонна прірва, яка "проїдає" кошти мешканців і ніколи не зможе надавати нормальні послуги.

Дуже жалкую, що в місті не продовжено роботу із збирання та утилізації сміття. Можливо, ви ще пам’ятаєте, як в місті працювала компанія "Грінко". Місто було забезпечене сучасними пластиковими контейнерами, проводилася робота з проектування сміттєпереробного заводу. Вважаю, що все це потрібно і будь-яка влада повинна цим займатися.

 

- На комунальних підприємствах, таких як "Наш Дім" та "Комунальник", пройшли деякі зміни... На Вашу думку, чи допоможуть вони їм працювати краще і потужніше?

 

- Не чув про якісь суттєві зміни. Реорганізації та зміна керівників - це те ж саме, що перетягування ліжок у старому анекдоті. Нібито щось нове, а результату - нуль. Про ЖЕК я вже казав, в існуючих умовах не бачу перспектив його існування. Через рік чи півроку він буде банкрутом. Це питання часу. З повагою ставлюся до людей, що там працюють, але це не від них залежить. Держава створила нерівні умови для ЖЕКів та ОСББ. Не можна "душити” податками ЖЕК і ще вимагати від нього такої ж самої работи, як з неприбуткової організації. Вважаю, що на державному рівні потрібно звільняти від податків не "Хюндаї” (я про швідкісні потяги) та яхти, а в першу чергу житлово-комунальну сферу. Сьогодні просто шкода комунальників, які катаються по місту на іржавих сміттєвозах, а зібране сміття вивалюється з машин, вони зупиняються і знов і знов його підбирають. За останні два роки до мене двічі зверталися з Мінрегіонбуду (колишнє Міністерство ЖКГ) та запитували, чому Сміла не подає на фінансування свої програми, бо в них були закладені кошти на придбання сміттєвозів для таких міст, як наше. На жаль, після мене цим ніхто в місті не займається.

Не вирішеним досі залишається питання доріг. Ще два роки тому, команда, що прийшла до влади,  дуже критикувала мене за те, що дороги в поганому стані. Зараз вони відчувають, що це таке. Сьогодні в містах немає коштів. З 2009 року змінилася система. У 2010 році все пішло централізовано на "Укравтодори" і міста практично залишилися без коштів. Ходять з протягнутою рукою до губернатора і просять. Як випросять, то поремонтують, а як ні - то так воно і буде.

Ті частини дороги, які ще ми робили суцільним покриття (частина вулиць Леніна, Нахімова, Свердлова) вони стоять, там таких ям немає. Дуже підтримую смілян, які на міському форумі багато пишуть про дороги. Насправді, ямковий ремонт - це від бідності. Коштів немає, і тому вони намагаються виділені кошти "розмазати” на більшу кількість доріг. Від цього ефекту ніякого немає. Залатавши дороги ямковим ремонтом, ми закриваємо проблему тільки на місяць, а завтра вона знову з’явиться. Краще за ті кошти, які дають місту,  суцільно відремонтувати три чи п’ять кілометрів доріг, що знаходяться у найгіршому стані, і років 15-20 не згадувати про них. Але в Смілі є ще інший шлях. Треба їхати до Києва та вимагати, аби транзитні дороги, що йдуть через місто (вулиця Комунарська, частина вулиць Свердлова, Леніна, Перемоги), передали повністю на утримання держави. Там має бути фінансування в інших розмірах, бо це дороги державного значення. І ще, ніколи при мені на ремонті доріг не працювали "зальотнї” варяги. Завжди ми намагалися залучати за тендером місцеві підприємства. Є гарантія, і з місцевих завжди можна спитати, плюс до цього - робочі місця, податки в місто.

 

- На Вашу думку, чому на минулих виборах до міської ради Вам не вдалося набрати достатню кількість голосів і знову зайняти місце мера?

 

- Думаю, визначальним стало те, що багато справ було розпочато, але так і не завершено. Я більше займався практичною роботою, ніж самопіаром. Ті люди, на яких я розраховував, думаючі люди, які можуть не лише сприймати інформацію, а й аналізувати її, просто не пішли на вибори. У людей на той час було розчарування, не тільки в діях місцевої влади, а й по всій країні. Явка трохи більша за 30 % дала можливість маніпулювати результатами виборів. Мої опоненти дуже чітко використали всі мої помилки, всі ті конфлікти, які були навколо мене під час виборів і на цьому побудували свою кампанію. І останнє, спрацювала технологія, в цілому по Україні застосована Партією регіонів під час виборчої кампанії, щодо мобілізації своїх виборців, яких можна привести за руку на вибори за пакет гречки чи пляшку горілки і проконтролювати, за кого вони проголосують. А коли явка 30 %, то достатньо по 50-100 чоловік звести на дільницю - і будеш мати переможний результат.

 

- Як оцінюєте свої сили на цьогорічних виборах до Верховної Ради?

 

- Досить самокритично. Я налаштований на перемогу, але  розумію, у яких умовах мені доведеться це робити. У нас надважкий округ з точки зору його учасників. По-перше, це велика кількість кандидатів - «мішків з грошима». Це Савченко, Семинога, Тимошенко і, звісно, Решетняк. По-друге, є велика кількість технічних кандидатів, які лише на словах є в опозиції до Партії регіонів, і це буде значне розпорошення голосів протестних до нинішньої влади виборців. І головне – шалене застосування адмінресурсу, прямого підкупу, залякуваня та шельмування з боку місцевої та державної влади.

 

- Як правило, політики місцевого рівня, отримавши перемогу на виборах до ВР, покидають свою малу батьківщину і згадують за неї лише напередодні чергових виборів. Починають активно приїжджати, спілкуватися з людьми, допомагати вирішувати проблеми, а в період від виборів до виборів про неї і не згадують. Чи плануєте Ви виїжджати зі Сміли?

 

- Я не планую залишати Смілу. Тут моя сім’я, батьки, в Смілі народився мій син, що зараз ходить до 5-ї школи, дочка навчається в черкаському вузі. Я люблю Смілу. Тут всі мої близькі, друзі, товариші. Саме тому і прийняв рішення балотуватися до Верховної Ради, щоб будучи там, допомагати в першу чергу цьому куточку України, що став для мене та моїх дітей батьківщиною. Такі міста, як Сміла, при нинішній владі з її політикою "покращення” рано чи пізно стануть руїною. Щоб зробити життя нормальним, слід змінювати багато речей. Перше, це на рівні Верховної Ради повернути владу місцевому самоврядуванню, повернути фінанси на місця, не вкладати десятки та сотні мільярдів у такі свята, як "Євро", а робити реальні кроки у реформуванні освіти, охорони здоров’я, не на словах, а суспільно-корисними законами підтримувати житлово-комунальну сферу. І головне – жорстко, раз і назавжди подолати корупцію. Це жах, Україна серед 185 країн світу займає 183 місце за рівнем корупції! За останні два роки в Україні ситація стала гіршою за Гондурас, а боротьба влади з корупцією нагадує боротьбу сутенерів з проституцією.

Чомусь маленька Грузія може це зробити, а ми ні? Нещодавно Янукович сказав, що досвід Грузії не для нас, а на сьогодні я бачу, як в Україні під егідою губернаторів починають відкриватися центри з надання послуг такі самі, як в Грузії, але взявши в них лише саму оболонку. Це як китайські космонавти, які свого часу вкрали російський скафандр для того, щоб літати в космос. Яким чином він всередині сконструюваний, вони не скопіювали, бо бачили його лише зовні. Коли перші китайські космонавти повернулися, вони були сині від синців. Всередині скафандра купа різних подушечок, які надуваються відповідно до того як падає чи піднімається тиск. Так само в Україні, скопіювали цю оболонку з центрів з надання послуг, не змінюючи нічого по суті, це не дасть ніякого результату. Не буде центрів, куди можна прийти і за 15 хвилин отримати будь-яку адмінпослугу, не сплативши при цьому хабара.

Друге, мені не подобається мажоритарка як система виборів в теперішніх умовах. Мажоритарна система дає можливість сформувати ситуаційну більшість, купуючи депутатів у Верховній Раді. Проходить людина по мажоритарці, яка агітує за європейські цінності, говорить, що ми підемо в Європу, будемо дотримуватися такого-то курсу, будемо такими реформами займатися, а завтра бачимо вже її у провладній фракції. І що, вона має там якесь право голосу? Ні. Її хтось може захистити? Ні. Вона має якийсь політичний курс? Ні. Має якусь ідеологію? Ні. Максимум, що вона може робити, це давити на кнопку, як скажуть.

 Якщо людина з великими грошима йде на вибори і витрачає свої особисті кошти для того, щоб стати нардепом, вважаю, що вона іде з однією метою - захистити той бізнес, який має, ту систему цінностей, яка у неї існує і яка дозволяє йї заробляти кошти, нічого не змінюючи.  Просто так склалося в нашій країні, що мандат дає захист матеріальним цінностям. Якщо смілянам, чи й взагалі виборцям, подобається така мотивація, значить, давайте будемо за таких людей голосувати. Сміла обрала багатого мера і сьогодні чекає, поки він за гроші сім’ї відремонтує дороги в місті. Далі чого будемо чекати? Поки він дахи відремонтує за кошти сім’ї? А коли ж містом займатися? В паузах між зароблянням грошей "на сім’ю”? Замість того, щоб змінити цей злочинний воровський режим, будемо, як раби, чекати подачок?

 

- Як Ви побудуєте свою передвиборчу роботу? Як проводитимете агітацію?

 

- Вважаю, що єдиний правильний шлях - це прямі, живі зустріч з людьми, "очі в очі". Говорити правду про те, що є, доводити до людей правильність тих кроків, що мають змінити життя в Україні, в місті, селі, де вони проживають. На цих виборах людей будуть намагатися купити, але треба пам’ятати, що купують рабів, щоб використати і дорожче продати.

 

- Ви готові до того, що, зустрічаючись з Вами, сміляни будуть асоціювати Вас насамперед із колишнім мером?

 

- Я готовий до цього і все розумію. Більше того, у мене вже були такі зустрічі. Я прийшов сьогодні, але в їхніх очах я є представником минулої влади міста, і якщо у людини є проблеми, значить, я їх не вирішив. Мабуть, так воно і є, і треба пояснити людям, яким я бачу вирішення проблеми, що їх турбує.

 Якщо людина просто кричить, що у неї все погано, що всі погані і вона нікого не хоче бачити, бо всі "падлюки”, значить, вона просто прийшла покричать. Якщо ж людина прийшла запитати про якусь проблему, навіть звинуватити мене в її існуванні, але почути якісь шляхи її вирішення, то це геть інше. У мене був випадок взимку, під час зустрічі з представниками одного з ОСББ. Зібралися люди, переважно похилого віку, побачили мене, колишнього мера, і почали клясти, що в них вже у 2011 році в жовтні-листопаді з запізненням розпочався опалювальний сезон, а потім з труб ішла іржава вода. Я кажу, це ж сьогоднішня ситуація. Коли я був мером, у вас у 2010 році текла з кранів іржава вода? Ні. Опалювальний сезон починався вчасно? Так. А в 2009 році були у вас такі проблеми? Ні. А ще раніше? Не пам’ятаємо. Так чому ви мене у цьому звинувачуєте? "Ну, в нас зараз є ця проблема. Ми ходили до діючого мера і він нам чітко пояснив, що в цьому винен Колесник. Нам так сказав мер, і ми йому віримо.” Ну що тут їм скажеш?

 

- Людей для праці у Вашому штабі вже підшукали? Хто працює з Вами в одній команді?

 

- Зараз у штабі працюють люди, з якими я пройшов не одні вибори. Люди, яких я знаю, які залишилися мені друзями, незважаючи на те, був я колись мером чи не був.

 

- Якщо відійти від політики, чим Ви займалися ці два роки? Де працювали? Що робили? Перестати бути мером - це різкий поворот, коли в один момент просинаєшся вранці простим громадянином  і розумієш, що на роботу поспішати вже не потрібно.

 

         - Я віддавав борг сім’ї, тому що, будучи мером, мало з ними спілкувався, постійно був на роботі. Був занятий, вдома бував лише ввечері, часу на спілкування не вистачало. Став більше часу проводити з сім’єю, дітьми.

 

- Хотілося б дізнатися про Вас як про людину поза політикою. Коли отримали більше часу для себе та відпочинку, певно, згадали  про якусь улюблену справу?

 

- Риболовля. Я взагалі рибак з дитинства, намагаюся до цього залучати сина. Завів акаунт в соціальній мережі "Фейсбук", почав спілкуватися з людьми, з друзями, з однокласниками. А так був з сім’єю, більше часу і уваги приділяв дружині і дітям, відпочивав разом з ними, виконував роботи по-господарству, ремонтував те, що занепало за останні п’ять років.

 

- От Ви курите? Чи не думали, що це погана звичка і варто її покинути?

 

- Думав, думаю, але, як бачите, досі не кинув.

 

- Хто готує у Вашій сім’ї? Дружині на кухні допомагаєте?

 

- Готує дружина. Я не готую або готую дуже рідко, але, якщо є час, то допомагаю, стою «на підхваті». В принципі, Ольга не часто пускає мене на кухню, вона дуже смачно готує.

 

- Розкажіть трохи свою біографію. Як так сталося, що Ви стали мером? Ви ж, мабуть, коли школу закінчили, не ставили відразу перед собою мету стати мером, якось же життя Вас до цього привело?

 

- Як і всі діти, в дитинстві хотів стали льотчиком чи космонавтом. А народився і виріс в Магаданській області, в маленькому селищі Радужне. Селище було закритого типу. Всього два п’ятиповерхових будинки, радіостанція, що вела трансляції на весь Далекий Схід, та військова частина, яка все це охороняла. Мої батьки там працювали. Наодинці з природою пройшло все моє дитинство, мені дуже не хотілося звідти їхати. Дуже хотілося там залишитися, але батьки в мене родом із України, мама - з Одещини, а тато з - Черкащини. В 1992 році вони переїхали в Україну, я в той час навчався в Ризі.

Після закінчення школи поступив у Ризький червонопрапорний інститут інженерії цивільної авіації. Ми кожен рік з батьками, коли вони йшли у відпустку, подорожували по всьому Радянському Союзу. У Прибалтиці на той час я ще не був. Батько порадив мені інститут в Ризі. Я обирав між аналогічними навчальними закладами в Києві і в Ризі. У 1988 році вступив до Ризького інституту. Це був дуже дивний час, коли  Прибалтика виходила із Радянського Союзу, перші заворушення, адже все це проходило зі стріляниною. Ризький ОМОН, блокада центральної частини Риги, штурм Ризького парламенту. Це було моє перше знайомство з політикою, тоді я не планував пов’язувати своє життя з цією справою. По закінченню інституту ще два роки жив у Ризі. Тоді займався тим, чим займалася більшість молодих людей мого віку. Ми їздили в Польщу, купували чи продавали там різні речі і знову купували чи продавали їх тут у Білорусії чи Росії. Тоді мені вже набридло цим займатися, адже це був шлях в нікуди. Потрібно було щось змінювати. Залишитися в Ризі було нереально. На той час батьки переїхали до Сміли і мене покликали сюди. Я приїхав, подивився місто, воно мені сподобалося. Спочатку працював економістом у банку "Інко". На той момент для мене це була нова цікава справа, потрібно було все це вивчати. Потім працював у банку "Аваль". В 1999 році прочитав про проведення в АТЗТ "Моноліт", яким керував на той час нині вже покійний Ахсахалян Рубен Аветович, звітно-перевиборного зібрання. Я пішов до нього просто поговорити, він сказав, що втомився і хоче піти на пенсію. Тоді все так спонтанно склалося. Я написав свою програму по розвитку "Моноліт" і його виходу із кризової ситуації. Тоді "Моноліт" був у досить важкому стані. В центральному універмазі міста пустували верхні поверхи, а на першому продавалися лише самі консерви, ніхто нічого не купував. Було цікаво запропонувати щось своє і щось нове. Я прийшов на збори акціонерів зі своєю програмою і мене підтримали. Мене було обрано головою правління. Поступово, за два роки збиткове, на 60 відсотків комунальне підприємство, вдалося зробити прибутковим. Грошей на якісь серйозні ремонти не було, але там вже й заробітну плату почали збільшувати, і робота з постачальниками була налагоджена. Як зазвичай стається в нашій країні з комунальними підприємствами, які починають працювати, йому швидко "зробили ноги”. "Монолітом" зацікавилася фірма "ЛІВС" в особі  Ігоря Савченка, який вирішив питання з виконкомом. Йому дали добро на вхід до складу акціонерів, і фактично передали у власність. Через місяць після цього я звільнився з підприємства.

 

- Що стало причиною Вашого звільнення?

 

- Ми, я маю на увазі працівників «Моноліт», багато чого тоді зробили, щоб "підняти з колін" підприємство, і навіть у входженні нового акціонера я бачив плюси. Підприємство дійсно потребувало нових інвестицій, але нові господарі поставили мені за умову безпідставне звільнення з роботи людей. Коли ж я відмовився це робити, мені запропонували написати заяву на звільнення. Я ж наполягав на скликанні зборів акціонерів. Мене викликали в прокуратуру і вже там пояснили чому я маю звільнитися добровільно. Я звільнився сам.

Далі було власне підприємство, що виробляло пінобетонні блоки. А далі настав 2004 рік. Я, як і вся моя родина та друзі, вийшов на вулицю. Я був у захваті від Помаранчевої революції. Я дійсно "загорівся" цією справою, відчував надзвичайний підйом позитиву, надії на краще життя. Після перемоги Віктора Ющенка я рік працював заступником голови Смілянської РДА з економічних питань. Це був мій перший досвід роботи на державній службі, доволі цікавий досвід, як і час, коли все це відбувалося. Через рік пройшли вибори міського голови, і сміляни мені повірили. Я був обраний міським головою.

 

- А на якому етапі у Вас з’явилася сім’я, а потім вже і діти?

 

- Мабуть, тоді, коли я дозрів до цього. З майбутньою дружиною   познайомився тут у Смілі. Я приїжджав сюди з Риги, а вона також приїжджала до родичів з Магадана. Ми познайомилися в Смілі, коли святкували її 17-й день народження. А в Магадані ми жили майже поруч і не знали одне одного. Пройшов якийсь час, і ми розписалися. 

 

- Ваша дружина підтримує Вас як політика?

 

- Зараз так. В 2010 році, коли я йшов на вибори повторно, вона була категорично проти. По-перше, вона втомилася, і можливо, як жінка вона бачила ситуацію трохи по-іншому. Але по життю, Ольга завжди і в усьому мене підтримує, що дуже й дуже важливо, і я за це їй вдячний.

 

- Як діти сприйняли Ваш кар’єрний ріст? Не вплинуло на них те, що Ви перестали бути мером?

 

- Діти були раді, що я повернувся в сім’ю, вони стали мене частіше бачити. Мерство відібрало в мене великий шматок особистого життя, сім’ї, спілкування з рідними. Я нічого не отримав в плані матеріальному, але отримав досвід, який ні на якій іншій роботі неможливо здобути.  

 

Дякуємо за бесіду та бажаємо Вам успіхів.
Поделись новостью с друзьями



Читать еще новости:
Категория: выборы 2012 | Добавил: Neo (27.08.2012)
| Теги: выборы 2012 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:





редакция



VL Tregubov © 2017
При любом использовании материалов и новостей сайта ссылка на Смеляночка обязательна, а для интернет-ресурсов гиперссылка на info-smila.ck.ua. Редакция может не разделять точку зрения авторов статей и ответственности за содержание републицируемых материалов и новостей не несет.