Приветствую Вас Гость | RSS



Головні новини

Новини

Архів

Меню

Статистика
Система Orphus

Главная » Статьи » Горячие темы » выборы 2012

Сергій Рудик: «ВО «Свобода» не дарма заслужила собі славу захисника українців та всього українського»
00:56 | 25.09.2012

Нещодавно «Сміляночка» зустрілася із кандидатом  у депутати до Верховної Ради України від об’єднаної опозиції «За Батьківщину» по нашому мажоритарному округу № 198, свободівцем Сергієм Рудиком. Сергій Ярославович нині проводить свою активну передвиборчу агітацію в Кам’янці та Кам’янському районі, Черкаському районі, Смілі та селах Смілянського району. Проводячи вдень по чотири-п’ять, а то й більше зустрічей з своїми потенційними виборцями кандидат у депутати віднайшов час для зустрічі  і з нами, аби відповісти на кілька запитань, що цікавлять не тільки «Сміляночку», а й смілян, які не байдуже ставляться до перебігу передвиборчого процесу.


-         Сергію Ярославовичу, розкажіть, будь ласка, смілянам чому Ви йдете на вибори від нашого мажоритарного округу, адже ви не корінний смілянин і навіть не черкащанин, а як пишеться у Вашій автобіографії уродженець Чернівців?


- Бачите, є кілька причин. Перша причина полягає в тому, що об’єднана опозиція «За Батьківщину» між собою домовилися про розподіл округів. ВО «Свобода» віддала своїм партнерам «Фронту Змін» і ВО «Батьківщині»  західні області, де ми маємо абсолютну більшість у Львівській, Тернопільській, Франківській обласних радах, великий рівень підтримки. Для нас принциповим було питання, щоб представники «Свободи» перейшли за Дніпро, щоб ми змогли довести, що ми не регіональна партія і не хочемо бути як «донецькі» і мати 95% підтримки тільки в Донецьку чи в Луганську та бути абсолютно непопулярними серед іншого населення. Ми всеукраїнська партія. Ідеї з якими ми йдемо до людей абсолютно зрозумілі для більшості. В Черкаській області проживає, зокрема, 93% українців. Наша політична сила будує свою програму захисту українців, вже протягом багатьох років, тому для нас не принципово в яких областях має обиратися наша людина.

В даному випадку мені випала Черкащина, тому що я виріс і провів на Черкащині у Корсунь-Шевченківському районі своє дитинство. Можливо в Корсунь-Шевченківському районі мені було б простіше вести передвиборчу кампанію, адже там є багато людей, які мене знають, сприймають, розуміють і підтримають. Але союзники прийняли таке рішення і в нашій політичній силі це рішення не обговорюються. Чотири округи ми віддали представникам ВО «Батьківщина», два округи віддали представникам «Фронту Змін», а цей округ віддали за спільним дорученням трьох політичних сил мені.


- Коли Ви вперше приїхали до Сміли, яке враження викликало у Вас наше місто? Що Вам тут припало до душі, а що не сподобалося?


- До Сміли я приїхав ще досить давно. Бував тут у вересні минулого року, коли очолив обласний виборчий штаб ВО «Свобода» на Черкащині. Побував тоді у всіх містах, у всіх районних центрах, декілька раз бував у Смілі. Перший свій приїзд до Сміли запам’ятав тим, що зробив фотографію на фоні «дєдушки Леніна». Мене здивувало те, що в Смілі є ще три пам’ятника Леніну. Це було перше моє здивування, тому що Черкащина є таким собі заповідником комунізму. В Корсуні стоїть пам’ятник Леніну. В Черкасах, дякуючи колишньому губернатору, його демонтували. Проте ви знаєте всю історію, що суд нещодавно зобов’язав його відновити, а це, на мою думку, анахронізм. З цього прикрого інциденту і почалося моє знайомство з містом Сміла, коли я дізнався, що декілька років тому у Смілі було шість пам’ятників Леніну, а зараз залишилося – три. Це було для мене неприємним шоком. Часто я бував у Смілі, відвідуючи щороку Холодний Яр. Я як керівник обласного виборчого штабу відповідаю за організацію заходів між Чигиринським і Кам’янським районами та селами, де відбуваються ці заходи. Наші люди проїжджали Смілою, як вузловим центром. Знаю ще й про проблеми Сміли, бо до мене зверталися профспілки «Укрзалізниці», зокрема і з вузлової станції ім. Т. Г. Шевченка також з приводу спроб влади ліквідувати сполучення міжміських поїздів на нецивілізованому рівні та спробами силовими методами ввести в дію поїзди «Хюндай», які закупили за бюджетні кошти. Звичайно, що знайомство з цими проблемами схвилювало мене насамперед як людину, як патріота. Я не розумію для чого наприклад, їздити на «Хюндаях», якщо в нас є свої потяги, де є нормальний пасажиропотік, потяги ходять повністю завантажені. Працівникам залізниці говорять, що в них недостатня кількість пасажирів, тобто людям відкрито брешуть в очі, шукаючи вигоди для влади, а не для простих працівників. Можливо наші потяги і не в кращому стані сьогодні знаходяться, але централізація пасажиропотоку призведе тільки до збагачення «Укрзалізниці» і Міністерства транспорту, і буде абсолютно не розрахованою для людей. Власне знайомство з цими проблемами і стало для мене знайомством із Смілою. Позитивні враження в мене викликала річка Тясмин, особливо проміжок води перед дамбою. Я люблю дуже плавати, а там відстань близько кілометра. Якраз така відстань відповідає моїм фізичним можливостям. Можливо, якщо Бог дасть і, у мене будуть сили, то я здійсню заплив найближчим часом. Ще мене дивує проблема відстійників у Смілі. Навіть у центрі мальовничого містечка «роза вітрів» дає такий неприємний запах. Як тільки проїжджаєш через міст відразу відчуваєш як очисні споруди дають такий гидкий запах, такий самий запах відчуваєш, коли проїжджаєш до міста Києва з Борисполя. Місто Смілу не оминула ця проблематика і мені не зрозуміло чому міська влада замість того, щоб вирішити цю проблему пробує змінити вектор свого впливу, я говорю про міського голову, який замість того, щоб виконати те, що він обіцяв людям у 2010 році, хоче піти у Верховну Раду і хоче, щоб така сама ситуація була у всіх містах України?!


- Вам не сподобалося, що у Смілі досі у центрі міста стоїть пам’ятник Леніну. То як на Вашу думку чи треба вирішувати цю проблему  і чи це можливо взагалі?


- Безперечно. Три роки тому я звернувся до колишнього Президента В. Ющенка і екс-примєр-міністра Юлії Тимошенко з приводу проблематики пов’язаної з постатями, які не заслуговують, щоб їх іменами були названі наші вулиці і щоб їхніми погруддями і пам’ятниками були заставлені вулиці міст. Це стосується і вулиці Леніна, яка є у кожному селі, селищі, містечку та місті. Завдяки моїм клопотанням біля 2000 тисяч таких пам’ятників були виведені з реєстру пам’яток. На сьогодні, це не пам’ятник і це люди мусять зрозуміти, це погруддя, постамент, скульптурна композиція, тому що пам’ятник повинен відповідати двом характеристикам. По-перше, пам’ятник повинен бути з мистецької точки зору композицією, яка не має бути дубльованою копією з цегли, металу, повинна мати якесь авторське право і має бути встановленою в честь людини, яка боролася за Україну, проливала кров, а не на честь придуманого і віртуального героя. Якщо з’ясовувати за Леніна, то він рідко бував в Україні, а в Смілі, то й поготів ніколи не був. Для чого йому тоді три пам’ятника в Смілі? Звичайно, що за цим стоїть група людей, це переважно комуністи, які живуть на цих псевдопатріотичних історіях. Вони говорять, що це теж частинка нашої історії. А я відповідаю: «Так почекайте, у німців теж була трагічна історія. У них був Гітлер, Гімлер, Борман та інші діячі нацистського рейху. Але сьогодні ні в Берліні, а ні в жодному райцентрі Німеччини ви не побачите пам’ятників цим людям». Чому ми виняток? Європа заборонила використовувати нацистську ідеологію. З нацистами питання було вирішено ще в ІІ Світову війну. Що стосується комуністичної ідеології, то вона існує і по сьогодні. Я впевнений, що поки комуністична символіка пам’ятники Леніну, Кагановичу, Джержинським, Орджонікідзе та іншим людям, які мало того, що нічого не зробили для України, а ще й всіляко її гнобили, будуть стояти на наших вулицях, то ми ніколи не будемо жити краще. Всі обіцянки перед виборами про доплати по 100, 200, 300 гривень будуть актуальними, поки ми будемо жити поряд з цими символами. Ще мені подобається Ваша політ культурність. Подобається, що тут багато церков різних конфесій. Шкода, звичайно, що немає тут церкви Київського патріархату. Мене, до речі, це дуже вражає, я не розумію, як це в такому великому за кількістю населення місті обласного підпорядкування є римо-католицька церква, церква російського патріархату, будується церква автокефального патріархату, а церкви Київського патріархату немає. Є якісь приємні речі, які ще не встигли зруйнувати нові господарі нашого міста, але щось українське в Смілі мало присутнє і це найбільше мене вражає і турбує як політика і громадянина. Ще я тут тому, що поряд знаходиться Холодний Яр. Бачите, що зробила влада, вони зробили нарізку округів. На попередніх виборах у Черкаській області було 6 виборчих округів, а тут вони зробили 7 і до останньої хвилини тримали це в секреті. Для опозиції інформація про округи з’явилася за день до того як законом передбачалося оприлюднення меж виборчих округів. Ми про це дізналися останніми, а кандидати від влади про це дізналися заздалегідь. І везли туди все, хто гречку, хто Паски до Великодня. Ми були спочатку поставлені в таку ситуацію і для нас було принциповим не стільки прив’язатися до місця, де ти виріс, а йти до людей не зважаючи в якому районі ти знаходишся. Якщо б мені партія доручила піти в Слов’янську Донецької області проти сина Азарова , який п’ять років не проживав на території України, я б пішов.


- Давайте поговоримо про діяльність обласної організації ВО «Свобода». Як Ви оцінюєте діяльність цієї структури і звільнення, наприклад, голови обласної організації Тетяни Чорномаз?


- Під час ведення виборчої кампанії, я не оцінюю діяльність ніяких структур. У нас є виборчий штаб, який під час виборчої кампанії є головним рушійним центром прийняття рішень і я є керівником обласного виборчого штабу. Перед нами доведені показники, є окружний виборчий штаб партії і я виступаю як кандидат-мажоритарник. Результати діяльності кожного осередку партії, чи то обласного, чи містечкового рівня, вже будуть зрозумілими через місяць по закінченню виборів. Я пропоную повернутися до цього питання через місяць. А питання звільнення Тетяни Чорномаз – можна ставити тільки до неї.


- Станіслав Голубець, керівник місцевого осередку ВО «Свобода» не працює у Вашому виборчому штабі. Чому так сталося?


- Праця в штабі кандидата в народні депутати об’єднаної опозиції «за Батьківщину» добровільна справа і я не можу примушувати людей. А всі, хто бажають, щоб ВО «Свободу» підтримала максимальна кількість смілян ті працюють тут. Ви бачите тут керівника районної організації, керівника міської організації Володимира Салова і Валерія Холоденка, керівника Кам’янської районної організації Сергія Воронова, керівника Черкаської районної організації. Той, хто хотів, той працює тут…


- 2 серпня районна організація прийняла рішення про висловлення Вам недовіри, як кандидату у депутати по нашому мажоритарному округу. Чи правда це і з чим це пов’язано?


- Ні, це не правда. Люди можуть багато чого розповідати і писати, особливо в Інтернеті.


- Ви зараз проводите передвиборчу агітацію і доволі таки сильну. Як Ви плануєте перемагати на виборах за допомогою безпосередніх зустрічей з людьми і поширенням інформації про себе як про кандидата в депутати?


- Опозиція поставлена зараз в такі рамки. Коли я прошу у влади дати мені дозвіл на проведення якихось заходів, то мені цей дозвіл не дають, або ж дають і на наступний день відміняють. Єдиний ефективний спосіб – це безпосередні зустрічі з людьми. Можливо такий спосіб і не ідеальний, тому що проводити по п’ять-шість, а то й вісім зустрічей в день, надзвичайно важко. Було б добре, якби на таку зустріч збирався зал на 200 чоловік, то ефективність від таких зустрічей була б вищою. Але я розумію, що від цієї влади чекати подарунків не доводиться, тому ми зустрічаємося з стількома людьми, скільки приходить на ці зустрічі. Якщо прийде сто, п’ятдесят чи двадцять людей, значить я зустрічаюся і з ними. А іноді проходимо просто по хатах для спілкування з людьми. Ми -агітатори, люди, які довіряють ідеям партії. Без наших активістів та їх підтримки я б не провів скільки зустрічей, стільки проведено вже на даний момент. Мені слід двічі об’їздити кожне село, двічі виступити в кожному селі, а їх на окрузі 82. А ще провести зустрічі в м. Смілі, яка займає половину виборчого округу за кількістю населення. Пресу нам закривають. Я неодноразово вже спілкувався із журналістами. Я приходжу до газети «Трудова слава» - це кам’янська районна газета, яка заснована РДА, яка б по-закону мала давати рівні права на друк та доступ до преси кандидатів у депутати від різних партій. Я задаю запитання головному редактору:  «Як будемо працювати?, а вона відповідає, що по- закону. Я запитую: «Як у вашому розумінні працювати по-закону?» А вона відповідає, що на першій шпальті мене не буде жодного разу до кінця виборчої кампанії, там постійно будуть розміщувати тільки кандидатів від партії Регіонів.

Ось і нещодавно, коли відбувся День міста Кам’янки, вони надрукували як святкувався День міста в Кам’янці та про його організаторів і жодного слова не згадали про кандидата від об’єднаної опозиції Сергія Рудика. Хоча там відбувся скандал. Мені не дали провести заплановані мною заходи. На останній сторінці цієї газети, яка доволі не цікава, розповідається про День села в  Лебедівці, який відбувся теж за підтримки місцевої влади. Я теж там був і незважаючи на спроби голови РДА і районної ради не дати мені там виступити, я все ж виступив, дуже щиро поспілкувався з людьми. Але крім районної адміністрації та Партії регіонів у цій газеті не згадали нікого. В таких умовах нам доводиться працювати. Так само нині відбувається і у місті Сміла. Я звернувся заздалегідь до міського голови  Сміли з проханням , знаючи що будуть організовані свята до Дня міста і відповідно до закону про вибори хотів привітати людей з цим святом від себе як від кандидата в депутати, але мені надійшла відповідь за підписом секретаря міської ради, з проханням вибачити за відмову та поясненням, що  в цей день ніякої передвиборчої агітації не буде проводитися. Натомість все місто 15-16 вересня було забите рекламними щитами міського голови, де він підписується не як мер міста, а як кандидат у депутати. То значить на мене закони діють, а на нього ні? Мер заходить у деякі школи і страхує дітей без відома батьків по шість-сім гривень за дитину від нещасних випадків. Що це? Хіба це діяльність міського голови чи кандидата в народні депутати. Таке саме відбувається по всій країні. Я не розумію в якій країні ми живемо, але я розумію, що «донецькі» ніколи не будуть ставитися до українців як до людей, їхні ставленики на місцях як колишні яничари, які забуваючи про свою рідну землю воювали на стороні Османської імперії. Власне для того ми і йдемо до влади і в політику, щоб змінити ситуацію. Якщо міська влада і кандидати від правлячої верхівки вважають, що кращий спосіб втримати свого виборця вийде в них шляхом завезення дорогих артистів і співаків в часи економічної кризи і будування фонтанів, тоді коли в місті немає холодної води після 23-ї години, то це просто недолуго. Що люди не маючи води повинні йти до фонтану митися? Чи Тимошенко роздає по 100 гривень на кожному кроці, якби від свого благодійного фонду В. Тимошенка. Юридично все ніби складається нормально, адже кошти дає не сам Віктор Тимошенко, а його фонд. Тимошенко каже, що він самовисуванець, а насправді - представник Партії регіонів та депутат Вінницької обласної ради. Просто про це тут не говорять, бо знають настільки насправді є низьким рівень підтримки кандидатів у депутати від правлячої партії. Мій агітатор зайшов у 50 хат села Балаклеї і тільки у двох дворах, де розмовляли російською мовою, йому сказали, що будуть голосувати за Партію регіонів. Відповідно, якщо ми побачимо, що в Черкаській області проголосували 20% за Партію регіонів, то знайте, що 18% там домальовано всякими правдами і не правдами. Люди не вірять, вони впевнені в тому, що ця влада не виконає своїх зобов’язань. ВО «Свобода» не дарма заслужила собі славу борців за українців, тому що ми можемо боротися за людей і на вулицях. Ми розуміємо, що якщо тобі не дають можливості реалізувати свої законні права, то треба виходити на вулицю, не боятися цього і захищати права українців. Я, до речі, пишу книгу про ці вибори, фіксую все, що відбувається. Це буде цікава книга. Приїжджають до нас міжнародні спостерігачі. Вони приходять в останній день, дивляться, дають якісь загальні оцінки, їм навіть не входить в голову, що те, що в нас відбувається це може бути взагалі в природі. Їм коли говориш, то вони не вірять, що тут таке робиться. Я звернувся до 5 каналу з приводу ситуації по Кам’янці, мені з п’ятого каналу переказали, що це буде коштувати 22 тисячі гривень, а покази сюжетів, яких буде сім ітимуть тільки вночі. І це канал на який колись молилася вся країна, канал, який колись був каналом чесних новин.


- Чому в палатці від об’єднаної опозиції «За Батьківщину» донедавна не було жодної інформації про Вас? Ваше фото і газети з’явилися там лише нещодавно?


- Недоопрацювання. Я сам підходжу до намету. Добре, що хоч проти не агітують (сміється). Фото і газети з’явилися там нещодавно. Що стосується агітаційної продукції, то й грошей не так багато є, розумієте? Забезпечити всі намети постійно великою кількістю літератури теж не можливо. Десь, звичайно, є і наші недопрацювання. Ми намагаємося їх визначати в процесі роботи. І потім ми ж не платимо агітаторам по три чи по п’ять тисяч гривень, щоб кількість бажаючих роздавати літературу від Рудика зросла, а платимо те, що можемо. Партія нам трохи допомагає і союзники і Слава Богу, головне, щоб не заважали. Під час виборчої кампанії формується  група людей, які потім стають друзями на довгі роки, тому що вони збираються природнім способом. Друзі з’являються у шкільні, у студентські роки, так само як кохання чи любов з’являються, як правило в перші роки після закінчення школи, чи під час навчання в університеті, коли людина не обтяжена ніякими зобов’язаннями. Під час виборів це ніби повернення до юності, до молодості, коли збирається команда людей-однодумців і всі працюють заради спільної ідеї. Багато є таких людей, які не є членами місцевої партії ВО «Свобода», тому що можливо погано працювала місцева організація, але вони нам ідуть на зустріч і допомагають безкоштовно. Прихильники формуються шляхом спілкування. Люди звикають, щоб до них приходили, показували, розповідали, щоб з ними спілкувалися, а як це зробити в часи тотальної інформаційної ізоляції та провладного тиску? Тільки шляхом спілкування. Під час виборчої кампанії з’являються нові прихильники, які потім будуть у партії відігравати якусь помітну роль, а люди, які били себе в груди і кричали на всіх кутках, що вони великі політики можуть відійти на другий план. А нові сили, яких ми просто не бачили, які на своєму робочому місці роблять свою роботу, виконують патріотичну місію, будуть обличчям партії на сьогоднішній день. Партія динамічно розвивається. «Свобода» за останні кілька років збільшила кількість своїх прихильників у сотні раз. Ми сьогодні реально долаємо п’ятивідсотковий бар’єр, щоб там соціологія не показувала і це теж показник, а ще кілька років тому, цей показник не давав нам можливості кудись пройти. Так відбувається шлях постійної агітації від виборів до виборів. Виграли чи програли це не важливо, важливо доносити свою ідею до людей. Я в Кам’янці виступав перед людьми. Зустріч затяглася на півтори години. Це не була зустріч із прихильниками. Прийшли люди як зріз суспільства одного мікрорайону і по запитанням вони були прокомуністично налаштовані. Вони хотіли від мене почути якісь непрямі відповіді на запитання, думали що десь мені вдасться на догоду їм відмовитися від своїх слів чи переконань. Але я ніколи не відступаю від своїх переконань. Якщо я говорю за те, що ми повинні вшановувати українських героїв, які віддали своє життя за незалежність нашої держави,то ми це говоримо кругом. Якщо ми говоримо про те, що українець, де б він не жив у Львові, Харкові чи Донецьку повинен мати однакові права, повинен розмовляти українською мовою, а твори, газети, журнали, телебачення теж повинні бути україномовними, то незважаючи на те, що дуже багато людей в побуті користується російською, в нас одна позиція. Вона може і не так стрімко отримає підтримку людей, але ти знаєш, що твоя політична сила стабільно і ідеологічно-правильно йде до своєї мети, щоб здобути владу у цій державі.


- Як ставитеся до «тушок» при владі?


- Розумієте, проти нас кинуті і такі сили. Режим, що робить? Вони розуміють, що Партія регіонів не пройде, вони використовують самовисуванців, не показуючи, що вони мають відношення до Партії регіонів. Тим більше, що В. Решетняк та В. Тимошенко – це Партія регіонів. Є ряд так званих кандидатів, які кажуть, що вони патріоти, що вони представляють опозиційні ідеї, але по суті вони такими не є. Хтось із них взяв гроші, зареєструвався в останню хвилину. Так як наприклад депутат Черкаської обласної ради Макуха, який представляв БЮТ і якого виключили з фракції. Кажуть, що йому дали не погану суму коштів тільки за факт самовисування, щоб люди повірили, що якщо є кандидат від ВО «Свобода», то повинен бути і від ВО «Батьківщина». Його задача відтягнути голоси. Зареєструвався кандидат від «Собору» С. Таран. Його задача теж відтягнути максимальну кількість голосів і ту кількість людей, які називають себе патріотами. Так само кандидат Давиденко. Чи кандидат Семинога, який розповідає, що він декілька років підряд Юлію Тимошенко на руках носив, а сьогодні голосує в унісон Партії регіонів. Преса, як обласне так і центральне телебачення цього не показують і відповідно люди їм вірять.


- Ви багато спілкувалися зі смілянами чи можете окреслити коло найпоширеніших проблем з якими звертаються до Вас?


- Сміляни, насправді, мало відрізняються від мешканців інших населених пунктів України. На жаль, є багато питань, які стосуються вирішення в компетенції місцевої влади, міськради чи сільрад, а не кандидата у депутати до Верховної Ради. Приходиться давати пояснення, що ці питання не є рівнем законодавчого органу. Якщо кандидат у депутати ставши депутатом Верховної Ради буде займатися дорогами і газифікацією в окремо взятому населеному пункту, то це означає, що він у даний момент не буде займатися законотворчістю, а хтось за його спиною буде «тиснути на кнопки» і приймати закони, які визначають найнижчу пенсію в Європі, найнижчі заробітні плати та ін. Цікавлять людей, звичайно, і державотворчі питання, коли ми змінимо трудовий кодекс, коли відмінимо податковий кодекс, чи ми не посваримося після того як прийдемо в парламент, чи не зрадимо своїм інтересам. Люди зневірені після 2004 року. На хвилі загальнолюдського піднесення, коли до влади прийшов В. Ющенко,  багато людей розраховували на якісь якісні зміни в житті і не отримавши їх вони сьогодні звертаються до нас кандидатів у депутати від опозиції з питанням вірити чи не вірити нам. Якщо не повірити нам, то ми не зможемо змінити нічого в житті країни. Наші гасла з якими ми йдемо до Верховної Ради: імпічмент Президенту, відміна Харківських угод, скасування прийнятого закону про мови та ухвалення Закону «Про захист української мови», скасування несправедливої пенсійної реформи, прив’язка пенсійного віку до середньої тривалості життя, скасування депутатської недоторканності щодо кримінальних та економічних злочинів, заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення, ліквідація податкового кодексу, все це теж дуже людей хвилює. Дуже важливо, щоб у своїй агітаційній роботі та передвиборчій гонці намагаючись отримати максимальну підтримку для себе та своєї політичної сили кандидат у депутати від опозиції не зійшов на рівень своїх опонентів, не розказував «казки» про дороги, про мільярдні інвестиції, яких не буде, якщо не поміняється влада. Тому запитання, які звучать у Смілі, в Кам’янці, в Балаклеї, стосовно того, що ви зробите для нашого регіону я відповідаю, що ми зробимо все, щоб владі Януковича прийшов кінець. Це питання № 1, яким би воно не здавалося «відірваним» для людей. Владі, яка орієнтується виключно на олігархів, рано чи пізно прийде кінець, але для того, щоб цей кінець настав, треба щоденно працювати, пояснювати людям, роз’яснювати, спілкуватися навіть з прокомуністично налаштованими людьми, які живуть своєю молодістю, кращими часами, коли вони були молоді та здорові, коли будувалися заводи, працювали фабрики, можна було отримати житло. Так, все це було, але не зайвий раз я нагадаю, що перш ніж всього цього досягти було знищено 10 мільйонів людей за допомогою голодоморів, політичних репресій і т.д. Коли ти під час виборчої кампанії говориш тільки про одну сторону медалі забуваючи про іншу рано чи пізно це дає збій, потім приходить нова влада, обіцянки не виконуються і у людини створюється таке враження, що всі депутати однакові. А депутати не однакові. Є депутати, які протягом всієї каденції працюють, не виїжджають зі своїх округів, працюють у комітетах, творять закони, а є ті, які ніколи не будуть працювати. Через оцю інформаційну блокаду у людей формуються такі революційні, нереалістичні гасла як пропозиції розігнати парламент чи Верховну Раду. Але парламент у нас і так вже не є органом, який є другою чи третьою гілкою влади в державі. Ми живемо зараз в умовах президентської республіки, де  депутати з «тушками» працюють на Президента, під президента приймаються закони, будується вертикаль судової влади,  силові структури всі на нього працюють, губернатори, міністерства і відомства також.


- Після виборів будете з’являться в Смілі?


- Звичайно. У Смілі, в Кам’янці, в Черкаському районі буде працювати моя приймальня. Тут будуть постійно працювати мої помічники. Я не забуватиму за людей, які мене підтримали.



Поделись новостью с друзьями



Читать еще новости:
Категория: выборы 2012 | Добавил: Neo (25.09.2012)
| Теги: выборы 2012 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:





редакция



VL Tregubov © 2017
При любом использовании материалов и новостей сайта ссылка на Смеляночка обязательна, а для интернет-ресурсов гиперссылка на info-smila.ck.ua. Редакция может не разделять точку зрения авторов статей и ответственности за содержание републицируемых материалов и новостей не несет.