Приветствую Вас Гость | RSS



Головні новини

Новини

Архів

Меню

Статистика
Система Orphus

Главная » Статьи » Новости » история города

Польські магнати Любомирські – володарі Сміли та Смілянських земель
23:11 | 23.12.2012

Князі Любомирські – відомий польський рід великих землевласників, який генеалогічно (за родовими відгалуженнями) розподіляється на 4 гілки: ланчуцьку, жешувську, яновецьку та пшеворську. Смілянська історія нерозривно пов’язана з діяльністю представників ланчуцької гілки, які понад 60 років володіли Смілою та навколишніми землями.

Фото – Герб Любомирських


Поява Любомирських на сцені історії Сміли пов’язана з доволі цікавим та неоднозначним епізодом. Передісторія придбання смілянських земель Любомирськими розповідає, що в 1719 році помер останній власник Сміли з роду Конецпольських – бездітний Ян Олександр. За відсутності прямих нащадків, усі маєтності Конецпольського, включаючи й Смілу, перейшли до його родичів – Олександра і Франциска Валевських. По проходженні всього кількох років, а саме: в 1723 році придбати ці землі виявили бажання князі Любомирські, однак отримали відмову. Очевидно, Валевські не бажали продавати родові володіння магнатам, не пов’язаним із ними сімейними зв’язками. Однак, Любомирські не відступилися від своїх задумів: заради заволодіння маєтностями Валевських вони прокрутили справжню аферу. Суть її полягала в тому, що Любомирські знайшли однофамільця Валевських – незаможного міщанина Олександра Валевського, який і придбав для Любомирських такі бажані ними землі.

Першим володарем Сміли з роду Любомирських став сандомирський воєвода Єжи Олександр Любомирський. Він зробив Смілу головним містом Смілянського ключа («ключами» називалися адміністративні одиниці володінь Любомирських), до складу якого увійшло 188 населених пунктів. Як і повсюдно на території Правобережної України, поляки Любомирські з приходом на Смілянщину стали чинити релігійний, культурний та соціально-економічний тиск на православне населення цих земель. Будучи передусім представниками свого часу, Любомирські стали насильно навертати людей в католицизм, забороняли ходити до православних храмів, обкладали об’ємними податками. У відповідь на такі дії, починаючи з 1720-х років, населення Смілянщини формує гайдамацькі загони та активізує антипольську діяльність.

Виступи населення проти Любомирських змушували князів приймати міри задля власної безпеки. З метою безпечного перебування в Смілі Любомирські збудували в місті фортецю. На жаль, відомостей про те, що являла собою ця фортеця збереглося зовсім небагато. Зокрема, Л. Похилевич у праці «Сказание о населенных местностях Киевской губернии» (1864 рік) писав: «Они (тобто Любомирські), желая обеспечить безопасное для себя пребывание в Смелой во время приездов своих из Польши, построили в местечке деревянный замок, кроме того все местечко окопали кругом валом и обнесли частоколом». Що саме являла собою фортеця Любомирських, певне уявлення дозволяє скласти цитата з нарису публіциста О. Амфітеатрова, в якій розповідається про напад гайдамаків на Смілу: «Тучею надвинулись гайдамаки на польскую крепость, родовую твердыню Любомирских, стоявшую там, где тихо дремлет над Ирдынью смелянское кладбище. Выжгли местечко, но крепость оказалась им не по зубам. Грозная стояла она на высоком холме между болотистой рекою и глубокими, полными воды рвами». За твердженням краєзнавця М. Махаринця, фортеця Любомирських, ймовірно, знаходилася у північно-східній частині Сміли, там, де нині розташоване «польське» кладовище.

По смерті Єжи Олександра Любомирського у 1735 році землі Смілянщини успадкував його син – київський і брацлавський воєвода Станіслав Любомирський. У першій половині XVIII століття він вважався найбагатшою людиною в Польщі, адже загалом володів 31 містом та 738 селами, мав майже 3 мільйони злотих щорічного прибутку. Певний час Станіслав Любомирський навіть претендував на королівську корону та престол. Спогади сучасників свідчили, що князь був надзвичайно амбітним, гордим та марнотратним.

Фото


На Смілянщині він продовжив боротьбу з гайдамаками. Незважаючи на те, що дії народних повстанців не завжди були успішними, інколи, однак, вони приносили конкретні результати. Так, наприклад, Смілянська фортеця Любомирських була пограбована гайдамаками в 1743 році, 1750 році, 1757 році, 1759 році, 1760 році. Свого апогею гайдамацька боротьба сягнула під час повстання, що отримало назву «Коліївщина». Наприкінці травня 1768 року гайдамаки на чолі з Василем Буркою за дорученням лідера повстання Максима Залізняка оволоділи Смілою. Незважаючи на те, що повстання було швидко придушене царськими військами, гайдамацькі загони продовжили діяти й в наступні роки.

З початку 1760-х років Станіслав Любомирський став постійно страждати на психічні розлади. Очевидно, в зв’язку з тим, що прямим наслідком психічного нездужання князя було відверте марнотратство та захоплення грою в карти, його сини звернулися до польського короля, аби той взяв батька під опіку. У 1770 році Станіслава Любомирського було усунуто від управління маєтками. Наступниками батька стали Олександр, Юзеф, Михайло та Франц Ксаверій Любомирські. У 1776 році вони розподілили величезні земельні володіння між собою, внаслідок чого території, на яких знаходилася Сміла, спочатку дісталися Михайлу Любомирському. Останній фактично одразу продав їх своєму брату Францу Ксаверію Любомирському.

Діяльність Франца Ксаверія Любомирського була позначена культурним та соціальним розвитком смілянських земель. Так, 11 березня 1773 року князем був придбаний привілей польського короля Станіслава-Августа на Магдебурзьке право для Сміли, що означало запровадження в місті самоврядування. Згідно його правил, сміляни щороку обирали двох претендентів на посаду міського бургомістра (своєрідного міського голови), один з яких затверджувався князем. За Ксаверія Любомирського Сміла в 1774 році отримала перший міський герб, на якому зображувалися перші літери імені та прізвища князя – «X» (Xavier) та «L» (Lubomirski).

Фото – герб Сміли Ксаверія Любомирського


Діяльність Ксаверія Любомирського значною мірою була пов’язана з релігійною сферою: заради поширення католицизму в 1777 році на кошти князя у Смілі була збудована каплиця святого Франциска (існує версія, що вона знаходилася на місці, де нині розташовується костьол), а в 1783 роців Смілі з’явився монастир ордену капуцинів. Спочатку в ньому проживало 4 монахи, згодом їх кількість збільшилася до 12-ти. Для утримання капуцинів Ксаверій Любомирський дозволив здійснювати вирубку лісів (використовувалися для опалення) та вилов риби в смілянському ставку. Цікаво, що при монастирі існувала школа, де дітей навчали читати, писати та виконувати початкові арифметичні дії.

Внаслідок постійних військових перипетій XVIII століття, території, якими володів Ксаверій Любомирський, були до середини 1780-х років настільки економічно спустошені, що публіцист П. Андрєєв назвав ці землі «бочкою Данаїд», тобто місцем, яке для свого економічного відновлення потребувало колосальних затрат. Про наступника Ксаверія Любомирського той же П. Андрєєв писав: «Аж ось з’явилася людина, котрій напівфеодальне, але повне європейського лиску життя місцевих магнатів прийшлося до смаку, а всі сільськогосподарські тягарі не здалися особливо скрутними». Цією людиною став фаворит імператриці Катерини ІІ Григорій Потьомкін, який у 1786 році придбав Смілу із прилеглими землями за 2 мільйони рублів. Так у Смілі закінчилася епоха Любомирських.

  При підготовці матеріалу використані праці:

Давиденко О. Сміла козацька. – Сміла, 2001.

Климчук А. Князі Любомирські і Рівне // VIP, 2008 рік, № 11.

Похилевич Л. Сказание о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. – Киев, 1864.

Сміла запрошує: презентаційно-туристичний путівник. – Сміла, 2010.

Сміла – рідне місто моє: Збірник історичних та краєзнавчих матеріалів. – Сміла, 2001.

Толкушин О. Сміла: сторінки історії. – Черкаси, 2002.

Поделись новостью с друзьями



Читать еще новости:
Категория: история города | Добавил: Neo (23.12.2012)
| Теги: история города | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:




редакция



VL Tregubov © 2018
При любом использовании материалов и новостей сайта ссылка на Смеляночка обязательна, а для интернет-ресурсов гиперссылка на info-smila.ck.ua. Редакция может не разделять точку зрения авторов статей и ответственности за содержание републицируемых материалов и новостей не несет.